Повернувся я з Сибіри, Та не маю долі: Хоть, здається, не в кайданах, Та не маю волі. Слідять мене злиі люде День, час і годину, — Прийде туга до серденька. То ледве не згину. Комисари, ісправники За мною ганяють; Більше вони людей били, Чим я грошей маю. Зовуть мене разбійником, Кажуть, що вбиваю: — Я никого не вбив іще, Бо сам душу маю Возьму гроші в богатого, Убогому даю, І, так людей поділивши, Сам гріха не маю. Маю жинку, маю диток, Однак іх не бачу; Як згадаю про іх долю, То гірко заплачу. Треба мені в лісі жити, Треба стерегтися… Хоть, здаеться, світ широкий Та ніде подіться. [563]
Сочинение этой весьма немудрой песни приписывают самому Кармелюку. [564] Клевещут на славного лицаря. Это рукоделье мизерного Падуры. [565]
Сон
На панщині пшеницю жала, — Втомилася. Не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеэ кричало У холодочку за снопом; Росповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном, Над сином сидя, задрімала, І сниться їй той син Іван; І уродливий, і багатий, Не одинокий, а жонатий На вольній, бачиться: бо й сам Уже не панський. А на волі Та на своїм веселім полі У двох собі пшеницю жнуть, А діточки обід несуть… Та й усміхнулася небога… Прокинулась — нема нічого! На Йвася глянула, взяла, Його гарненько сповила, Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожинать пішла… Остатню, може; бог поможе, Той сон твій справдиться… [566]
Примечания
(С.П. Четверикова)
1 Чихирь (татарское слово) — красное горское дешевое вино, крепостью в 6–8 градусов.
2 Шканечный журнал — поденная запись, ведущаяся на судах и отмечающая погоду, направление ветра и все вообще мелочи плавания и корабельной жизни.
3 Четверостишие А. В. Кольцова, поставленное им эпиграфом к сборнику своих стихотворений.
4 Однако, Шевченко сделал попытку вести дневник со времени своего «посвящения в солдатский сан»; в письме его к кн. В. Н. Репниной из Орской крепости, от 25 февраля 1848 года читаем: «Со дня прибытия моего в крепость] 0[рск] я пишу дневник свой; сегодня развернул тетрадь и думаю сообщить вам хоть одну страницу, — и что же! так однообразно-грустно, что я сам испугался — и сжег мой дневник на догорающей свече. Я дурно сделал, мне после жаль было моего дневника, как матери своего дитяти, хотя