Пам’ятаючи про те, що ми черпаємо сили від Бога, духовно ми опиняємося у становищі власника необмеженого банківського рахунка. Більшість із нас навіть не підозрюють, наскільки могутній наш Творець. Натомість ми черпаємо дуже мало тієї сили, до якої насправді маємо повний доступ. Ми самі вирішуємо, наскільки могутній Бог у нашому житті. Ми самі підсвідомо встановлюємо межі того, скільки Бог може нам дати і наскільки допомогти. Ми є скупими до себе. І якщо раптом отримуємо подарунок, про який навіть не наважувалися мріяти, то часто повертаємо його назад.
Декому може здатися, що цей розділ буде про чарівну паличку: помолився і все готове! Інколи вам здаватиметься, що так і сталося. Але значно частіше те, про що я говорю, радше нагадуватиме свідому співпрацю, під час якої ми повільно і плавно просуваємося вперед, розчищаємо уламки негативних моделей поведінки, прояснюємо своє уявлення щодо того, чого саме ми хочемо досягнути, вчимося приймати будь-яку допомогу в реалізації цього, а потім, одного дня — подивіться-но! Раптом усе стало на свої місця. Іншими словами, моліться, щоб Бог допоміг вам встигнути на автобус, а потім біжіть щодуху.
Для того, щоб це сталося, ми повинні насамперед повірити, що нам дозволено таки догнати цей автобус. Рано чи пізно ми переконуємося у тому, що Божі запаси невичерпні та доступні кожному. Усвідомлення цього звільняє нас від почуття вини через те, що ми маємо або отримуємо забагато. Оскільки кожен може черпати з цього джерела, ми нікого нічого не позбавляємо, коли маємо всього вдосталь. Якщо ми навчимося приймати Божу благодать як акт прославлення Творця — виконуючи Божу волю жити повним радісним життям, — то почнемо позбавлятися від бажання саботувати власні зусилля.
Одна з причин, чому ми так скупимося щодо самих себе, це страх, що ресурс, з якого ми черпаємо — обмежений. Ми не хочемо, щоб запаси нашої удачі закінчилися. Ми не хочемо витратити більше духовних багатств, ніж нам їх виділено. І знову ми обмежуємо потік, уявляючи Бога кимось на кшталт примхливого батька. Коли ми пам’ятаємо про те, що саме Бог наше джерело, що він потік енергії, якому подобається, коли з нього черпають інші, то починаємо охочіше користуватися своїми творчими силами.
У Бога грошей кури не клюють. У нього є сила-силенна ідей для фільмів і романів, віршів, пісень, картин і ролей. У нього є величезний запас коханих людей, друзів, будинків — і усім цим ми можемо вільно користуватися. Коли ми прислухаємося до нашого внутрішнього творця, вища сила веде нас дорогою, яка вірна саме для нас. На цій дорозі ми й знаходимо друзів, коханих, гроші і роботу, яка приносить нам задоволення. Дуже часто нам не вдається знайти потрібне джерело, тому що ми наполягаємо на його земному походженні. Важливо навчитися дозволяти творчому потоку прориватися у тому місці, де заманеться йому, а не нам.
Кара, письменниця, протягом тривалого часу працювала зі своїм агентом, хоча прикрі стосунки з ним варто було розірвати ще на початку їхньої співпраці.
Вона переконувала себе, що зруйнувати такий професійний зв’язок прирівнювалося б до творчого самогубства. Їхні стосунки були сповнені відмовок, напівправд, запізнень.
Кара продовжувала терпіти, боячись відпустити такого престижного агента. Врешті-решт після особливо образливої телефонної розмови, Кара написала агенту листа, повідомляючи про цілковите припинення співпраці. У цю мить вона почувалася так, наче вистрибнула у відкритий космос. Коли її чоловік прийшов додому, вона у сльозах почала розповідати йому, як щойно сама зруйнувала свою кар’єру. Він вислухав її, а потім сказав: «Тиждень тому я був у одній книгарні, і її власник запитав мене, чи у тебе є хороший агент. Він порекомендував мені одну жінку і дав її номер телефону. Зателефонуй їй».
Кара не переставала плакати, проте погодилася. Вона набрала номер і одразу ж відчула приязнь до напрочуд розсудливої співрозмовниці. З того часу вони успішно працюють разом.
На мій погляд, це чудовий приклад не лише синхронності, а і того, що на Всесвіт можна покластися. Щойно Кара стала готовою прийняти свою благодать від будь-якого джерела, вона перестала почуватися жертвою.
(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})
Нещодавно одна жінка, що займається творчістю, розповіла мені, як знайшла чудового агента, користуючись позитивними твердженнями. Попри те, що моє творче відновлення триває вже роками, я все ж інколи не можу стримати цинічний голос усередині, який у таких ситуаціях говорить: «Так-так». Таке враження, що ми хочемо вірити, нібито Бог може створити структуру атома, але поняття не має, як допомогти чи зарадити нам з картиною, скульптурою, романом чи фільмом.
Я усвідомлюю, що багатьох насторожує таке спрощення цієї концепції. «Бог не заправляє кінобізнесом, — скептично заперечуємо ми. — Для цього існують спеціальні структури». Хочу попередити митців, які передають свою творчу долю винятково в людські руки: цим ви обмежуєте свою благодать.
Бажання бути практичними і досвідченими часто гальмує наш потік. У нас є свої уявлення про те, звідки у нашому житті має з’явитися благодать. Протягом багатьох років я працювала сценаристкою у Голлівуді і за цей час безліч разів обмінювалася з колегами сумним досвідом: дуже часто професійні агенти не приносили нам жодної користі, а все необхідне для творчих проривів ми отримували від таких джерел, як «мій сусід», «брат мого стоматолога» або «одногрупник моєї дружини». Ці випадковості і є результатом дії Бога — джерела благодаті.
Я вже не раз повторювала, що творчість — це духовне поняття. Прогрес можливий лише тоді, коли ви маєте віру і готові робити малі й великі стрибки у невідоме. Спочатку нам знадобиться віра, щоб піти на перший урок танців, зробити перший крок назустріч вивченню нового засобу самовираження. Потім нам знадобиться і віра, і гроші для подальших уроків, семінарів, просторішої робочої зони і щорічної творчої відпустки. Ще пізніше ми можемо загорітися ідеєю написати книжку чи колективно заснувати галерею. Коли у нас з’являється кожна з цих ідей, ми повинні добросовісно звільнитися від внутрішніх бар’єрів, які перешкоджають нам взятися за реалізацію цього задуму, а потім, на зовнішньому рівні, піти на конкретні кроки заради досягнення цілі, бо лише так ми приведемо в дію синхронність.
Якщо все це досі видається вам лише гарною казочкою, поставте собі питання руба: якого свого подальшого кроку ви намагаєтесь уникнути? Від якої мрії відмовляєтесь, пояснюючи це тим, що з вашими ресурсами здійснити її неможливо? Яку ціну ви платите за те, що так і не шукаєте виходу з глухого кута у своєму творчому житті?
Бог як моє джерело духовної сили — це простий, але надзвичайно ефективний план на життя. Завдяки йому ми звільняємо своє життя від негативної залежності — і постійної тривоги — і віримо у те, що Бог забезпечить нас усім необхідним. Наше завдання — прислухатися до того, як саме це має статися.
Ранкові сторінки — це один зі способів прислухатися. Ввечері, перш ніж заснути, можна подумки перелічити сфери, у яких нам потрібна допомога вищої сили. А вранці, коли ми писатимемо на ці самі теми, то зможемо помітити такі підходи і рішення, яких ми раніше не помічали. Проекспериментуйте з цим, від вас вимагається зробити всього два кроки: ввечері попросіть відповіді на свої запитання; уранці прислухайтеся до цих відповідей. Будьте відкриті до будь-якої допомоги.
***
Розраховуйте на те, що отримаєте все, чого потребуєте, що отримаєте відповідь на кожне своє запитання, розраховуйте на достаток на кожному рівні, розраховуйте на духовний ріст.
Айлін Кедді Шукайте — і знайдете: те, що не шукають, залишиться непоміченим.
Софокл Я маю право вирішувати, чи служити мені Богу чи не служити. Служачи Йому, я додаю добро у своє життя і у весь світ. Не служачи йому, я позбавляю добра і себе, і світ — добра, яке мені було під силу створити.
Лев Толстой