Так. Вашого митця потрібно виводити в люди, потурати йому і прислухатися до нього. Існує незліченна кількість відмовок, чому ви не можете ходити на такі побачення. «У мене зовсім немає грошей», — це улюблена відмовка багатьох студентів, хоча ніхто й не згадував, що це побачення вимагатиме захмарних витрат.
Ваш митець — це дитина. Час, проведений з батьками, набагато важливіший, ніж витрачені гроші. Піти в цікаву крамницю, повну всілякої всячини, поїхати наодинці на пляж, подивитися старий фільм, відвідати океанарій чи мистецьку галерею — на все це потрібен час, а не гроші. Пам’ятайте, що саме обіцянка знайти на це час має бути непорушною.
У пошуках порівняння подумайте про дитину розлучених батьків, яка має можливість бачитися з одним із батьків, якого любить і за яким сумує, лише на вихідних. (Протягом решти тижня ваш митець перебуває під опікою суворого дорослого, який постійно зайнятий). Ця дитина хоче саме уваги, а не дорогих розваг. Але от чого ця дитина однозначно не хоче — це ділити цінний час з кимось іншим, хто віднедавна став важливий для тата чи мами.
Проводити час наодинці з дитиною-митцем у собі — необхідна умова піклування про самого себе. Довга прогулянка сільською місцевістю, поїздка на пляж, щоб зустріти схід чи захід сонця сам на сам із собою, похід у трохи дивний храм, щоб послухати церковні співи, чи прогулянка етнічним кварталом, де ви побачите і почуєте щось зовсім нове — вашому митцеві може припасти до душі будь-який з цих варіантів. А може, вашому митцю більше до вподоби грати у боулінг?
Пообіцяйте собі щотижня ходити на творчі побачення, а потім спостерігайте, як ваш внутрішній нудьгар намагатиметься переконати вас, що це все безглуздо. Ви помітите, як хтось постійно зазіхатиме на цей час, ви помітите, як постійно знаходитиметься третя особа, яка захоче розділити його з вами. Навчіться протистояти таким втручанням.
Головне — навчіться прислухатися до того, що говоритиме вам ваш митець під час і після ваших спільних вилазок. «Фе, терпіти не можу, коли все так серйозно!» — наприклад, може заперечувати він, якщо ви з ним безперестанку волочитиметесь по заходах для серйозних дорослих людей, які сприяють культурному розвитку.
Прислухайтеся до цього голосу! Він підказує вам, що мистецтву, яке ви творите, бракує легкості і грайливості. Навіть трохи розваг допоможе вам перетворити роботу на веселу гру. Ми часто забуваємо, що в основі будь-якої добре виконаної роботи полягає гра уяви. А покращити ваші навички добре виконувати творчу роботу — це і є завдання цієї книжки.
Ймовірно, ви несподівано для себе помітите, що уникаєте творчих побачень. Зізнайтеся собі, що це відчуття — це страх близькості із собою. Зазвичай, коли у стосунках виникають проблеми, ми схильні уникати близької людини. Ми не хочемо прислухатися до її слів, тому що вони можуть завдати нам болю. Отож ми просто оминаємо рідних, усвідомлюючи, що за найменшої нагоди вони можуть сказати прикрі для нас слова. Можливо, вони поставлять нам такі запитання, на які ми не захочемо чи не зможемо відповісти. Можливо, що ми вчинимо з ними так само, і ми здивовано витріщатимемося один на одного зі словами: «Я навіть не підозрював (підозрювала), що ти так почувалася (почувався)!».
Цілком вірогідно, що отаке виведення на чисту воду, як би воно вас не лякало, стане підґрунтям для побудови справжніх щирих стосунків, у яких кожен із партнерів може бути самими собою і може стати тим, ким забажає. Саме ймовірність досягнення такого результату виправдовує ризик самовикриття і справжньої близькості. Для того, щоб розвинути по-справжньому щирі стосунки зі своїм творчим началом, ми повинні старанно їх плекати, приділяючи цьому чимало часу. Наше творче єство використає цей час, щоб зустрітися з нами віч-на-віч, навчитися довіряти нам, прив’язатися до нас, скласти чіткий план дій.
Ранкові сторінки відкриють для нас те, про що ми думаємо, і вкажуть на те, чого ми, як нам здається, потребуємо. Ми розпізнаватимемо проблемні зони і головні перешкоди. Ми будемо скаржитися, перелічувати, виявляти, відділяти і хвилюватися. Це перший крок, схожий на молитву. Коли настає вивільнення, спричинене творчим побаченням, що і є наступним кроком, ми почнемо чути відповіді. Не менш важливо і те, що ми нарешті почнемо поповнювати творчі резерви, до яких звертатимемось під час занять мистецтвом.
(window.adrunTag = window.adrunTag || []).push({v: 1, el: 'adrun-4-390', c: 4, b: 390})***
Створення нового доступне не інтелекту а інстинкту гри, який задіюється завдяки внутрішній потребі. Творчий розум грається з тим, що любить.
К. Ґ. Юнг Кожна дитина — митець. Заковика у тому, як же залишитися митцем, подорослішавши.
Пабло Пікассо Під час /таких/ періодів відпочинку після напруженої розумової діяльності до справи береться інтуїція, а це часто призводить до несподіваного прозріння, що приносить стільки радості і втіхи.
Фрітьоф Капра, фізик Наповнюючи криницю Мистецтво — це система образів. Щоб творити, ми черпаємо з внутрішньої криниці. Оця криниця, цей ідеальний мистецький резервуар, схожа на ставок, де повно форелі. У ній безліч великих рибин і дрібних рибок, вгодованої і трохи худої риби — усілякої, придатної для творчого використання. Як митці ми повинні постійно стежити за здоровим функціонуванням цієї творчої екосистеми. Якщо ми не приділятимемо їй достатньо уваги, наша криниця може пересохнути, а вода в ній стане застояна і затхла.
Будь-яка тривала творча робота суттєво виснажує запаси нашої криниці. Надмірне вичерпування води з неї, як і вилов надто великої кількості риби з водойми, призведе до істотного зменшення наших ресурсів. Ми намагатимемося витворити потрібні образи, але безрезультатно. Наша робота гальмуватиметься, а ми не розумітимемо, чому, бо ж «усе йшло так добре». Річ у тому, що робота може зупинитися власне тому, що все йшло чудово.
Нам, митцям, важливо навчитися підживлювати самих себе. Потрібно бути достатньо пильними, щоб свідомо постійно поповнювати власні творчі ресурси, коли ми активно їх використовуємо. Так би мовити, наш ставок з фореллю поповнювати мальками. Я називаю цей процес наповненням криниці.
Він передбачає активний пошук образів для наповнення нашого творчого резервуара. Мистецтво народжується завдяки увазі. Деталі — його акушери. Нам може здаватися, що біль породжує мистецтво, але, можливо, так стається тому, що завдяки болю ми зосереджуємо свою увагу на деталях (наприклад, на до болю прекрасному вигині шиї коханої, яку втратили). Може видаватися, що мистецтво передбачає широкі мазки, великі задуми і грандіозні плани. Проте саме увага до деталей залишається з нами; неповторний образ — це те, що не покидає нас і стає поштовхом для творення мистецтва. Навіть у розпалі нестерпного болю цей неповторний образ дарує радість. Митець, який стверджує, що це неправда, обманює.
Щоб навчитися розмовляти мовою мистецтва, ми повинні навчитися жити у середовищі цієї мови. Мова мистецтва — це образи і символи. Це розмова без слів, навіть коли те мистецтво, яким ми займаємося, передбачає її вербалізацію. Мова митця — це чуттєва мова пережитих відчуттів. Поринаючи у творчість, ми занурюємося у криницю наших почувань і черпаємо звідти образи. Саме тому нам потрібно навчитися поповнювати цю криницю образами. Але як це зробити? Саме за допомогою нових образів.
Мистецтво — це ділянки роботи образного мислення. Саме воно послуговується образами, воно є оселею і пристановищем наших найкращих творчих імпульсів. Образне мислення неможливо ефективно пустити в дію — чи стимулювати — лише словами. Воно залежить від органів чуття: зору і слуху, запаху, смаку і доторку. Всі вони — частинки магії, а магія лежить в основі мистецтва.