Читать интересную книгу "Що записано в книгу життя - Михайло Коцюбинський"

Йому зробилось душно.

- Половину города можна б заставить,- сказав наголос i аж здригнувся.

Хто се сказав?

Озирнувся навколо. Коняка ледве переставляла ноги, туман знов десь узявся, стирав верхами небо, долами поле i сіяв нудне щось i безпросвітне.

Треба було прогнати лукавий образ. Він намагався згадать щось з того, що піп казав у церкві, що говорилось між людьми отак, для годиться. Думав про гріх, про душу, про молитви церковні, християнські звичаї. «Шануй батька і матір твою…» Але все те було холодне і тануло враз у теплі принадних картин, які малювала уява.

«Одна у нас мати i одна смерть,- говорив він до себе i слухав разом: - «Частуйтесь, кумо… пиймо за душі померлих…». Поринав в гомін, в тепло голосів, у смак масної страви, у свято i радість живого тіла.

Хати вже виднілись.

Тоді він раптом піднявся на санях, подивився вперед, озирнувся назад себе i завернув круто коняку;

- Ньо-о, стер-во! І понісся в туман, серед клаптів збитого снігу, що викидала на нього коняка, назад, по бабу…

This file was created with BookDesigner program [email protected] 10.09.2008