Читать интересную книгу Щоденник Іноземця - Владислав Вікторович Манжара

з випромінювачем правіше, підійшов вовк і взявши мою руку в пасть та опустив її до низу. В цей момент Я почув знайомий мені звук. Спрацювало. Це дійсно спрацювало. Я неймовірно зрадів. Взявши невеликого прута, з моїх інструментів, Я застосував його як важіль. Трохи зрушивши брилу з місця ми всі взялись за неї. Разом ми з легкістю відвинули.

Утворився прохід. Це не могло не радувати. Ми всі швидко зайшли в середину. Тут було тепліше. Освітлення було забезпечено спеціальними фарбами з добавками, які світяться в темряві. Такі фарби були зручні для таких споруд, адже не вимагали додаткового забезпечення енергією. Але був у них і недолік. Вони з часом тускніли або змивались. Тоді їх поновлювали.

Все було освітлено голубуватим світлом. Пройшовши трохи глибше, Я зрозумів, що ми рухаємось в правильному напрямку. Надіюсь і тут Я не помиляюсь. В інших коридорах були фарби іншого кольору. Нам треба до кімнати управління, а, зазвичай, дорогу до неї позначають голубим кольором. Принаймні в нас на флоті. Наприклад зелені коридори в нас вели в сад, а ніжно-жовті в кімнати для відпочинку і жилі зони.

Коридор був просторий і по ньому гуляв легкий вітерець. Думаю, це через двері, які ми не зачинили. Також слід відмітити, що перебуваючи глибоко всередині піраміди дихати було легко. Це наштовхувало на думку про чудову вентиляційну систему.

Пробравшись через лабіринт з коридорів різного кольору, ми дістались в кімнату управління. Тут стояв пульт. Посередині кімнати велика простора площа. Все обладнання було вимкнено. Я підійшов до нього і спробував його ввімкнути. Не знаю, скільки часу тут не було людей, але ввімкнулось воно швидко. На місці площі відобразилась вся Мідгард-Земля. Кристал був зверху, більш за все.

Кімната стала добра освітлюватись. Це полегшить мені виконання справи. Перше, що спало мені на думку, перевірити місцезнаходження Врат Междумір’я. На цей запит об’ємна Земля одразу підсвітила 3 точки. Одна знаходилась відносно поряд, але насправді по часу подорож туди займе пів дня. До того ж вона була північніше. Нема гарантій, що нам не доведеться ставати в наслідок бурі чи ще чого страшніше.

– 

Вѣдано, Я думаю, твій батько десь північніше від нас. Бачиш ту точку?

– 

Так. Скільки до неї по часу?

– 

Десь півдня. Судячи з карти доведеться ще й гори облітати.

– 

Нічого. Ми знаємо приблизно де він. Це вже щось.

– 

То може займемось тим, для чого ми сюди прилетіли? – Заявив Борода. Він став біля мене за пультом керування. – І так. Вводь свої частоти для зв’язку.

Я сполучивсь з панеллю через свій наруч та передав частоти. Грубе налаштування здійснювалось автоматично, але біль точне проводилось за допомогою відтворення цих частот. Звукові коливання дозволяли точно налаштувати апаратуру і знайти відгук, спочатку з відтвореним сигналом, потів з вже з співрозмовником на іншому кінці. Грубе налаштування дозволяло зекономити час пошуку відгуку. Через кілка частей все було готове до встановлення зв’язку. А натиснув на кнопку і мовив:

– 

Мене хтось чує. Це командир розвідувальної групи ПРАВЕ. Як мене чути? – ніхто не відгукнувсь. Я повторив своє запитання. Але тишу не порушив жоден звук. Спробувавши втрете результат був той же. В мене почали з’являтись ідеї. – Сигнал не доходить. Можливо, занадто слабкий. Треба його посилити. Але тоді більше вірогідність, що його перехоплять. Це комплекс пірамід. Якщо налаштувати всі піраміди однаково, то сигнал підсилиться. Вѣдано, ти залишаєшся тут. Ця піраміда буде головною в передачі. Я підключивсь до загальної мережі пірамід і зможу говорити з тобою. Будеш виконувати мої команди. Вовче, залишися тут і охороняй Вѣдану. Борода, ти направишся в одну з пірамід. Твій наруч готовий?

– 

Майже зарядивсь. Думаю готовий.

– 

Чудово. Будемо тримати зв’язок. Пішли.

Я взяв свої інструменти та подавсь до виходу. За мною вирушив Борода. Вѣдана стала за пульт. Ми майже бігли до виходу. Чи то щоб не марнувати часу, який можна витратити на скорий порятунок полонених, чи то через те, що скоро Я зможу почути голос своїх братів. Не знаю, що саме в той момент Я хотів більше але через кілька частей це виявиться неважливим.

Коли ми наблизились до виходу, він добре був закиданий снігом а на вулиці лютувала справжня заметіль. Ясно, чому сигнал був слабкий. Зараз його добре глушив вітер і сніг. Треба чекати поки буря стихне. Тоді можна буде зв’язатись з флотом, без остраху бути перехваленим. Я зв’язавсь з Вѣденаою:

– 

Вѣдано, ми зрозуміли, чому не змогли зв’язатись. Доведеться почекати. Тут заметіль. Ти чуєш мене? – Відповіді не було. Я згадав, що коли йшов, не показав, як користуватись зв’язком. – Вѣдано, якщо Я правильно зрозумів, ти не знаєш як користуватись панеллю, щоб мені відповісти. Якщо пам’ять мені не зраджує, зараз там повинна підсвічуватись кнопка синім вогником. Натисни її, і ти зможеш зі мною спілкуватись.

– 

Так би й одразу. А то говорю, і не ясно, чи почули ви мене. Добре. Робити нічого. Вертайтесь.

– 

Скоро будемо.

Я також зв’язавсь з віманою та підключив її до мережі пірамід. Так Я зможу подивитись погоду не виходячи з кімнати зв’язку. Після цього ми не поспішаючи, по трішки запихались коли бігли, пошли назад.

Поки лютувала буря, Я вирішив сказати про свої наміри Бороді.

– 

Слухай, таке дѣло. Я не хочу, щоб мій флот приземлявся тут, доки є загроза з боку сірих.

– 

Це логічно. Я тебе розумію. Але ви хоч плануєте допомогти.

– 

Звичайно. Від цього залежить і наше спасіння.Я мало про себе розповідав. Справа в тому, що ми біженці. Нашу Землю зруйнували і ми шукаємо собі нову.

– 

Як це сталось?

– 

Та ж причина, чому Я не хочу, щоб вони сідали тут саме зараз.

– 

Скільки ж ви блукали по космосу?

– 

Ми подорожували по міру не одне лѣто. Ми були відрізані від врат междумір’я.

– 

То в вас на борту є екзотичні тварини і рослини?

– 

Так. Повно.

– 

Це цікаво, але головне, щоб вони не порушили баланс цієї планети. Це може призвести до вимирання деяких тварин.

– 

Як саме?

– 

Наприклад гризуни з’їдять всю траву і великі травоїдні тварини, які нею харчувались, повмирають від голоду. З цим треба бути обережним.

– 

Про це ми будемо думати, вже коли приземлимось.

– 

Добре. Без проблем. Але Я хочу допомогти з цим. Ми можемо обмінятись частотами наруча, щоб можна було зв’зуватись. Коли флот буде рухатись до