Цiєї митi загримiли двигуни, по велетенському тiлу "Вiкiнга" пройшов дрож.
11
Все вирувало на "Вiкiнгу": готувалася висадка експедицiї на Гантелю. Iнженери-механiки перевiряли "Гондолу", яка має облетiти Гантелю на невеликiй висотi - "заглянути планетi в очi", як сказав Iлвала, i визначити мiсце для висадки землян. Звичайно, капiтан не полишив без уваги нi операторiв зв'язку, що готували лазерну лiнiю, нi вчених, що перевiряли бортову апаратуру, нi працiвникiв харчоблоку, якi вкладали iндивiдуальнi пайки в герметичнi пакети, нi медикiв, що комплектували аптечки, - встигав за всiм простежити, пiдказати, порадити. Лише про Еолу вiн, здається, забув, зате вона поглядала на нього люблячим оком, отакий - у русi, в кипучiй дiяльностi - чоловiк пiдносився над сiрiстю буднiв, робився iнакшим, натхненним.
Згодом (уперше, коли вiн хапливо обiдав) запримiтила ознаки нервозностi. Жестикуляцiя, рiзкий голос. Чому б це? Перевтомився?
- Ти б вiдпочив хоч годину, - сказала якось, торкнувшись його плеча.
- Для вiдпочинку ще час буде, - блиснув очима Нескуба. - А зараз не до цього!
Невиразне, пiдсвiдоме передчуття якоїсь бiди непокоїло Еолу, та хiба можна було здогадатися, що обмiрковував, яке рiшення приймав капiтан Нескуба, гарячково готуючи висадку на невiдому планету? Це потiм, повертаючись думкою до подiй цього часу, Еола згадає промовистi деталi, риси, якi мали б насторожити її. А зараз... Така подiя! Зараз усi були неначе в лихоманцi, нервове напруження охопило навiть врiвноважених. Чи прийме їх Гантеля? Чи стане для них другою матiр'ю?
- Вiльним вiд вахти зiбратися бiля "Гондоли"!
От i настало те, чого так нетерпляче ждали, до чого прагнули.
...Перед вхiдним люком "Гондоли" стояло троє космонавтiв на чолi з Павзевеєм. У Саке Мацу зосереджене, навiть суворе лице. Сiагуру усмiхався, i зуби в нього бiлiли, як разок намиста. Потиски рук, побажання, поради. У жiнок зблискують сльози на очах, а коли урочисто зазвучав "Гiмн планети Земля", Павзевеєва дружина не змогла погамувати нерви i зайшлася плачем.
- Дорогi друзi! - капiтанiв голос бринiв стриманою радiстю i, може, щоб приховати її, Нескуба насуплював брови. - Усе готове до польоту. Системи життєзабезпечення перевiренi якнайпильнiше. "Гондола" оснащена комп'ютером, який, враховуючи змiни ситуацiй, зможе мiняти програму, задану електроннiй автоматицi. На випадок необхiдностi - перейдете на ручне управлiння. Бережiть машину, i вона збереже вас. - Капiтан окинув поглядом Павзевея i його товаришiв. - Отже, технiчнi засоби в цiлковитiй готовностi. А ви - чи готовi перекинути мiст до чужої планети?
- Готовi!
- Претензiї? Вимоги?..
- Нема, - Павзевей зиркнув на Саке Мацу i Сiагуру, вони лише кивнули головами.
- Тодi - щасливо! - Капiтан потиснув космонавтам руки.
- До побачення! - гукнув Павзевей до всiх.
Дружини кинулись обнiмати своїх чоловiкiв, неначе прощалися з ними назавжди.
- Щасливого повернення!
- Привiт Гантелi!
- А ви тут не нудьгуйте без нас! - махнув рукою Сiагуру.
Пiд звуки гiмну екiпаж зайняв свої мiсця в "Гондолi". Люк закрився, i всi поспiшили iз шлюзу. "Гондола" спокiйно лежала мiж рейками, немов зернина в стручку, ждучи, коли її вилущать з нього.
Капiтан уже був за пультом керування. На одному з екранiв почали проступати тьмавi обриси кабiни "Гондоли", ось уже видно й самих космонавтiв.
- Як ви там? - спитав Нескуба.
- Все нормально, - вiдгукнувся Павзевей. - Готовi до старту.
- Даю старт.
Нечутно розсунулися шлюзовi ворiтницi, "Гондола" посунулась спочатку повiльно, ледь помiтно, потiм швидше, швидше, змигнуло кiлька секунд - i вона зiсковзнула у вiльний простiр. "Вiкiнг" злегка гойднувся, а "Гондолу" вже можна було бачити не лише на екранi, а й у вiдшторенi iлюмiнатори. Освiтлений променями плескатого сонця, космiчний човен, як показували контрольнi прилади, швидко виходив на розраховану траєкторiю...
З "Вiкiнга" пильно стежили за "Гондолою", її екiпаж був ось тут поряд екран показував усе, що вiдбувалось у їхнiй забитiй апаратурою кабiнi.
Павзевей наче прикипiв до пульта керування, обидва його товаришi вже працювали з приладами, скеровуючи об'єктиви на планету.
"Цi прокладуть шлях, - спокiйно думав Нескуба. - Досвiдченi, не пiдведуть. От якби тiльки не пiдвела "Гантеля..."
Еола удвох з дружиною Павзевея спостерiгала за "Гондолою" в iлюмiнатор правої прогулянкової палуби. Спочатку вона скидалась на золоту рибину, а вже через кiлька хвилин зробилася кометою.
- Все-таки могли б i мене включити... - зiтхнула Павзевеєва. - Занадто самовпевненi... А без нас, лiкарiв... Усе ж може трапитись.
- Не журися, Ренато. - Еола погладила подругу по спинi. - Ось побачиш усе буде гаразд.
- Але ти, я бачу, теж хвилюєшся?
- Та всi, мабуть, хвилюються перед висадкою... Як ми там будемо жити? Що, коли справдi на Гантелi є аборигени?
- Може, й є. Родильний будинок наче непоганий, чому ж вiн має бути порожнiм?
- Добре, якщо напiвдикi...
- Чому ж добре?
- Вважали б нас за богiв. Ти б хотiла пожити богинею?
- Не мели дурниць, - усмiхнулась Рената. - Якщо вони антропоїди...
- Нi, в принципi, ти б не заперечувала? Так, як ото змальовували колись у фантастичних романах: з неба на вогненних колiсницях спускаються космонавти, i темне населення, охоплене страхом, падає перед ними ниць.
- Читала... їхнi автори вважали, що вiра в бога виникала зi страху. Я їх розумiю: в їхнiй час на Землi панував Страх. А первiсна людина, може, якраз нiчого й не боялася. Все це дуже складне...
- Ну, а все-таки, - жартiвливо наполягала Еола, - невже ти вiдмовилася б вiд статусу богинi?
- Якщо Павзевей оголосить - не вiдмовлюся, - засмiялась Рената. Подивилась в iлюмiнатор, i обличчя її враз спохмурнiло. Зiрочка "Гондоли" така малесенька, така беззахисна - вже наближалася до планети, вкутаної сувоями хмар. - Наче падає сльоза, - прошепотiла Рената.
- Заспокойся, кажу тобi - все буде добре.
- Але ж ти не богиня, щоб це знати, - сумовито усмiхнулась Павзевеєва. - Планета... незвичайна, не вивчена, чужа... Це дуже складний органiзм, який живе за своїми законами. Як цей органiзм реагуватиме на втручання ззовнi? Чи полюбить нас, дiтей iншої планети, i чи полюбимо ми її, як другу матiр?
- Ми пристосуємось, - зiтхнула Еола. - Iншого виходу в нас нема. Пристосуємось i звикнемо...
Жiнки ще довго дивилися в iлюмiнатор, аж поки золота краплина не зникла з очей.
12
"Гондола" кружляла навколо планети майже три мiсяцi. Комплексна програма дослiджень вимагала напруженої роботи екiпажу, i, щоб пiдбадьорити колег, Павзевей iронiчно вигукував:
- Нiчого, працюємо для її величностi Iсторiї!..
Це й справдi було так - суспiльна iсторiя Гантелi тiльки оце починалася, i вони вперше вiдкривали завiсу нової сцени для людського дiйства. Звичайно, жоден iз космiчних вiкiнгiв не мiг не те що знати, а навiть i здогадуватись, яких метаморфоз цi подiї зазнають у майбутньому. Iнформацiя про заселення Гантелi через довгий ряд столiть змiниться настiльки, що перекази про iсторичний початок далекi нащадки вважатимуть мiфами, якi не мають нiякого реального грунту. "Небесний цикл" розглядатимуть як втiлення одвiчної мрiї людини про полiт у космос.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});