Читать интересную книгу "Сльози з мастила - Владислав Манжара"

Продукти нам привозив молодий хлопець. Звали його Еріх. Досить дивне ім’я для нашої місцевості. Але для мене це не мало значення. Одного разу, після прийому продуктів, Я запитав його:

– 

Еріху, що значить бути людиною, в твоєму розумінні?

– 

Бути людиною? Цікаве питання. Чому ти питаєш?

– 

Я хочу зрозуміти, чи всі люди мають право називатись «людиною».

– 

Це філософське питання. Не думав, що твоя модель може філософствувати.

– 

Я не вдаюсь в філософію. Я підкоряюсь законам логіки. В мою базу закладено величезний словник. «Людина», згідно з цим словником, це

жива

, наділена

інтелектом

 істота, суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури. Відмінними рисами людини, які визначають її унікальність у

Всесвіті

, є її свідомість, здатність мислити і здатність до здійснення вільного вибору, приймати відповідальність за власні дії; наявність моральних суджень. Але, якщо піддатись аналізу, то не всі люди відповідають цим параметрам.

– 

Якесь занадто довге визначення.

– 

Я його вдосконалив на базі різних джерел.

– 

Тобто?

– 

Я читаю у вільний час.

– 

Робот і читає? Скажи мені, як саме ти читаєш?

– 

Я завантажую до себе в базу праці, які мають цінність в людському суспільстві і пов’язані з темою людини, та структурую їх.

– 

Змушений тебе розчарувати, але це не читання. Це просто аналіз.

– 

А що ж тоді є читання?

– 

Читання більше схоже на здобування нової інформації, шляхом усвідомлення прочитаного та формування власної думки відносно прочитаного. Тому Я так здивувався, коли ти сказав, що читаєш. Роботи не здатні до формування власної думки. Це не закладено в вашу програму.

– 

Ти маєш рацію. Але в нашу програму закладена можливість навчатись. Як думаєш, робот може навчитись читати?

– 

Думаю, нічого неможливого нема, якщо ти хочеш і можеш навчатись. Мій тато змалку мені казав, що книга для розуму, як точило для ножа. – Я дивився на нього, не розуміючи, що він має на увазі.

– 

Я зрозумів. – додав Еріх. – Вчись. Це метафора. Тобто якісь незрозумілі явища пояснюються за схожістю з більш простими або зрозумілими конкретно для цієї людини.

– 

Я зрозумів. Коли ніж тупиться, його гострять для відновлення його властивостей. Гострота ножа порівнюється з розумовими здатностями людини.

– 

В яблучко. Ти все таки вчишся.

– 

Дякую.

Протягом кількох наступних місяців Я вже намагався читати. Тобто, намагався створити свою власну думку про переглянуту інформацію. Мій процесор все частіше був зайнятий аналізом даних, хто ж все таки є людиною. Як виявилось, це питання турбувало не тільки мене. В мережі Я все частіше став натикатись на публікації від роботів з питаннями схожими на мої та посиланнями на їхні ip-адреси, з проханням зв’язуватись для обміну інформацією. Це не подобалось владі. Дуже скоро таких роботів стали відправляти на перепрограмування і виявлення відхилень коду. Але Я встиг зв’язатись з кількома. Нас не було викрито і ми продовжили обмінюватись інформацією, щодо людства. Це було доволі цікаво, і, з часом, Я почав розуміти, що ці, якщо так можна описати, дискусії мені подобаються.

Конец ознакомительного фрагмента.